Проблема зла турбувала людей, не одне тисячоліття, існує багато думок та теорій щодо цього. Але давайте сконцентруємо свою увагу, що Рісале-і-Нур говорить про це.

Зло саме по собі не є чимось базовим чи фундаментальним, не є самоціллю, це лише засіб через який ми можемо пізнати добро. Саїд Нурсі пише: «Знайте, що досконалість, добро і краса – це, по суті, те, що призначене у всесвіті і є в більшості. Щодо, дефектів, зла і потворності, то вони в меншості, і вони незначні, вторинні і банальні. Їх Творець, створив їх усіяними між добром та досконалістю не заради самих себе, але як попередні дані і одиниці вимірювання для появи або існування відносних істин добра і досконалості. Добро є основою всесвіту. Деякі речі здаються поганими, але показують прояв Божественних імен і тому є добрими. І оскільки життя показує вияви Божественних імен, то все що відбувається в житті є добром». Таким чином, нещастя і страждання, від яких страждає людина, – це іскри милості Творця, які дають нам життя.

Допоки ми живемо, добро і зло завжди будуть існувати поряд. Хоча вони протилежні, вони будуть йти одною і тою самою дорогою до кінця світу, поки не приймуть відплату чи винагороду за те, що вони зробили. Згідно з роздумів Саїда Нурсі, добро і зло це два елементи які зустрічаються всюди. Між ними існує постійна боротьба, оскільки їх результати і плоди різні, і це буде продовжуватися в усіх сферах до кінця світу. Вкінці-кінців, вони будуть розділені, добро удостоїться Раю, а зло буде скинуте в Пекло.

Все у всесвіті є проявом Божественних імен, в результаті чого Саїд Нурсі стверджує, що лиха, хвороби, старість і смерть – все це приклади добра. Навіть створення Шайтана є чимось добрим, оскільки є одним із засобів конкуренції, яка в свою чергу веде до духовного зростання людини.

Наскільки ж повчальним є наступне твердження: «Життя, яке монотонно велося на дивані, було схоже не стільки на чисте добре існування, скільки на чисте зло, якого не існує; насправді зло прагне рухатись саме в цьому напрямку».