Буквальне значення слова «Закят» це «чистота, непорочність». Технічно в ісламі це також означає певний річний обсяг багатства, продовольства, майна і т.д. які мусульманин повинен розподілити між тими хто цього потребує. Закят – це чудова установа та один з головних стовпів ісламу, тому є обов’язковим.

Той, хто стверджує, що Закят не обов’язковий і відмовляється його платити –  не мусульманин, а мусульманин, який відмовляється платити Закят через скупість, але погоджується що Закят обов’язковий, вчинив великий гріх.

У жодній мові світу немає еквівалентного чи рівнозначного слова, яке б мало той самий сенс, що і слово Закят. Це не просто форма милосердя, подавання милостині, податок чи десятина. Також, це не просто вираз доброти; це все це разом і ще багато іншого. Це обов’язок, покладений Аллахом, і джерело очищення для людини та суспільства в цілому.

Закят, насправді, є дуже корисним для суспільства, особливо в майбутній перспективі:

  1. Закят очищає людину та її багатство. Стан її багатства підвищується разом з Аллахом, і вона отримає нагороду. Коли людина несе відповідальність за сплату Закята, певний відсоток її багатства повинен бути негайно розподілений належним чином, оскільки в той момент багатство, яке має бути розподілене, не належить їй. Якщо ж це відсоток не розподілений, тоді він псує стан усього багатства.
  2. Закят очищає не лише майно того хто його дає, але й його серце від егоїзму та жадібності. В свою чергу, це також очищає і серце того хто отримує Закят від заздрощів, та викликає в ньому добру волю і теплі побажання до того хто йому дає. Результатом цього є об’єднання багатих і бідних в одне ціле, які працюють разом та допомагають одне одному.
  3. Закят полегшує страждання нужденних та бідних членів суспільства, однак вони не повинні повністю від цього залежати.
  4. Закят є ефективним засобом розвитку духу соціальної відповідальності з боку заможних людей і почуттям безпеки з боку знедолених.
  5. Закят – це явний прояв духовно-гуманітарних взаємодій між індивідом та суспільством. Це є надійною ілюстрацією того факту, що хоч іслам не перешкоджає приватному підприємству або не засуджує приватну власність, він не терпить егоїстичного та жадібного ставлення до багатства та власності.

Це вираження загальної філософії ісламу, яка дотримується помірної та ефективної взаємодії між індивідом і суспільством.