У дворі ліцею, що знаходився напроти, сміючись, танцювали дорослі дівчата. Я побачив їх у вигляді пекельних гурій раю цього світу. Але раптом мені уявився їхній стан через п’ятдесят років. Їхній сміх перетворився на гіркий плач. Звідси відкрилася нижчевикладена істина. Тобто, у якомусь духовному кіно, що виникло в уяві, переді мною постав їхній стан через п’ятдесят років, і я побачив, що з тих усміхнених шістдесяти дівчат п’ятдесят несуть покарання в могилі, перетворившись на прах. А десять, які залишилися, ставши непривабливими у свої сімдесят років, у кожного викликають відразу. І я заплакав над їхньою долею.

Переді мною постала сутність смути (фітни) останнього часу (ахірзаман), і я побачив, що найжахливіша смута, що затягує, походить від жіночої безсоромності. Позбавляючи людину волі, вона кидає її у вогонь розпусти, немов метелика, змушуючи надавати перевагу одній хвилині мирського задоволення рокам вічного життя.

Одного разу подивившись на вулицю, я побачив вплив тієї смути і дуже пожалів молодих людей. У той час, коли я з тривогою думав: «Ці бідолашні не зможуть захистити себе від цієї смути, що притягує, наче магніт», – раптом переді мною втілилася духовна особистість, що відступила від віри та розпалює смуту, будучи підмовлена нею. Їй та безбожникам, які брали в неї уроки, я сказав:

о нещасний, який відступив від віри, пожертвував своєю вірою на шляху отримання задоволень із пекельними гуріями і, люблячи розпусту та помилки, порушив закон; і на шляху вдоволення своїх низьких пристрастей прийняв невір’я та, закохавшись у життя і страшенно боячись смерті, не бажаєш згадувати про могилу!..

Знай, що, з погляду твого безвір’я, твій величезний світ за годину до цієї миті та через хвилину після, увесь твій Усесвіт, твоє минуле та майбутнє й усі створіння, що знаходяться в них, і покоління, світи та народи, люди і суспільства, що пішли, не існують і мертві. І ось усі ці світи та Всесвіти, що знаходяться в русі, з якими тебе пов’язують твої розум та людяність, через твої помилки постійно обвалюють на твою голову важкі муки страшних, нескінченних смертей, що наповнюють світ.

Якщо в тебе є розум, помилки нищать твоє серце… Якщо є душа, мучать її… Якщо не згасла свідомість, душать її серед горя і бід. Якщо година п’яної розпусти та брудної насолоди зможе заглушити біль нескінченного горя, страждань і мук, тоді залишайся в тій розпусті… Або схаменися!..

Щоб врятуватися від цього духовного пекла та увійти до духовного раю, який можна відчути і в цьому світі, та щоб пізнати щастя життя, послухай урок Корану… Замість незначної, тлінної, миттєвої насолоди знайди повні, вічні, постійні задоволення віри…

І не кажи: «Я проведу життя, як тварина». Тому що від тварини сховане її минуле та майбутнє. Не давши їй знати про сховане, Мудрий і Милосердний Творець позбавив її від нескінченних мук. Навіть курка, яку поклали на забій, не зазнає ніякого страждання. Лише під час різання вона щось відчує, але й це відчуття мине, вона позбавиться й від цієї муки. Отже, найвеличніша та довершена Божественна милість і милосердя полягає в тому, аби не давати знати сховане. Особливо це стосується невинних живих створінь. Отже, поринаючи в розпусні насолоди, ти не зможеш досягти рівня задоволення, що отримує тварина, ти опустишся в тисячу разів нижче за неї. Бо твій розум бачить те, що сховано від тварини. І це приносить тобі страждання. Ти цілком позбавлений того спокою, який походить від незнання схованого…

І такі чудові якості, які є предметом твоєї гордості, як братерство, повага та почуття боргу, спрямовані тобою на коротенький проміжок часу, подібний сліду пальця серед величезної пус­телі, і серед безмежного часу присвячені лише одній поточній годині. Тому, ставши штучними, тимчасовими, безпідставними, у цьому співвідношенні зменшуються твої людяність та довершеність, зводячися на ніщо. Але тому, що братерст­во та повага, любов і почуття боргу віруючих охоплюють існуючі з бачення їхньої віри минуле та майбутнє, їхні людяність та досконалість будуть відповідно підноситися та зростати.

Твої успіхи в цьому світі відбуваються через те, що ти, подібно божевільному ювеліру, що купував скалки скла за ціною алмазів, даєш за це маленьке, швидкоминуще життя ціну вічного, довгого життя, тому в цьому обмеженому колі ти досягаєш успіху. В одну хвилину ти вкладаєш стільки жадоби, пристрасті, помсти та їм подібних почуттів, скільки б їх вистачило на рік, тому тимчасово ти отримуєш перемогу над віруючими людьми.

І  через те, що твій розум, душа, серце і почуття залишили свої високі обов’язки та стали співучасниками й помічниками твого низинного нефса і низьких пристрастей у їхніх ганебних справах, у цьому світі ти отримуєш перемогу над віруючими. І зовнішній вигляд маєш більш привабливий, аніж вони. Тому що твої розум, серце і душа, деградуючи та занепадаючи, зіпсувалися, перетворившись на брудні бажання та ганебну пристрасть. Звичайно ж, з цього бачення ти будеш мати якусь тимчасову перевагу, за яку ти отри­маєш Пекло, а пригнічені віруючі – Рай…