Одного разу до мене прийшли кілька світлих молодих людей. Цим юнакам, які бажали отримати дієвий урок, щоб захиститися від небезпек, що виходять від життя, молодості і пристрастей, я так само, як уже говорив раніше молодим, які бажали допомоги від «Рісале-і Нур», сказав:

ваша молодість неминуче пройде. Якщо ви не дотримаєтеся меж Божественних Законів, то вона, зникнувши, принесе на вашу голову й у цьому світі, і в могилі, й у Вічному житті набагато більше лиха та мук, ніж дасть вам насолод. Якщо ж за допомогою ісламського виховання, як подяку за цей дар молодості, ви будете використовувати її для збереження цнотливості, порядності й покори релігійним приписам, то ця молодість закарбується у вічності та стане причиною для здобуття вічної молодості.

Якщо немає віри, або якщо через непокору вона не має впливу на людину, то це життя із зовнішніми швидкоплинними задоволеннями та насолодами в тисячі разів більше, порівняно з цими задаволеннями та насолодами, принесе мук, туги та печалі.

Бо в людини, на відміну від тварин, є розум та мислення, за допомогою яких вона разом із теперішнім часом пов’язана з минулим і майбутнім, то від усіх цих часів вона може отримати як страждання, так і насолоди.

У тварини ж, оскільки вона не є розумною, насолоди, які відчуває вона, не псуються  ні печалями, що йдуть із минулого, ні страхами та побоюваннями, що йдуть із майбутнього.

Людину, яка впала в помилки та безпечність, печалі від минулого та побоювання за майбутнє засмучують та псують її незначні насолоди. Якщо ж це задоволення ще й гріховне, то воно – як отруєний мед.

Виходить, щодо насолоди життям людина у стократ нижча тварини. Життя заблукалих і безтурботних людей, усе їхнє існування, увесь їхній світ зводиться до одного дня. Усе минуле та всі минулі світи з бачення їхньої омани не існують, мертві. Розум, пов’язаний із минулим, бачить там лише темряву. Майбутнього ж через невіру також не існує. Вічні розлуки, які виходять від небуття, внаслідок розуму постійно затьмарюють її життя.

Якщо ж віра стане життям життя, тоді й минуле, і майбутнє будуть осяяні її світлом і знайдуть втілення. Подібно до теперішнього часу, вони за допомогою віри дадуть душі та серцю високі духовні насолоди і світло буття. Пояснення цієї істини є в Сьомій надії «Брошури для літніх», подивіться там.

Отже, життя таке. Якщо бажаєте його насолод і задоволень, то оживіть своє життя вірою і прикрасьте його виконанням обов’язкових приписів релігії (фарз) і збережіть його від­­­­межуванням від гріхів.

Щодо страхітливої істини смерті, яка щодня повсюдно нагадує про себе, я розповім вам, як уже розповідав іншим молодим людям, такий повчальний приклад.

Уявіть собі, що перед нашими очима встановлена шибениця. Тут же проводиться лотерея з дуже великим виграшем. Ми, десять осіб, які знаходяться тут, бажаючи того чи ні, у будь-якому випадку будемо викликані до того місця. І від того, що час виклику приховано, ми чекаємо, що нам у будь-яку хвилину скажуть або: «Отримай смертний вирок, піднімайся на шибеницю!» – або: «Тобі випав виграш у мільйон золотих монет, іди отримай!»

У цей момент у двері ввійшли двоє людей: підступна спокусниця, яка пропонує нам солодку, але отруєну халву, і чесна, яка не піддається обману, серйозна людина. Вона, зайшовши слідом за тією жінкою, сказала:

– Я принесла вам одну таємницю, один урок. Якщо ви засвоєте його і не станете їсти халву, то врятуєтеся від шибениці. За допомогою цієї таємниці отримаєте незрівнянний виграш. Як ви самі бачите, ті, хто скуштували солодощів, ідуть до шибениці і дорогою відчувають жахливі болі через отруту цієї халви. Ті, хто отримав виграш (правда, їх не видно), теж піднімаються на шибеницю, але використовують її як сходинку, щоб легко пройти до місця, де він видається. Про це повідомляють мільйони свідків. Подивіться у вікно. Найбільші служителі, пов’язані з цією справою, голосно оголошують: «Подібно до того, як ви самі бачите тих, хто йде до шибениці, так само без жодного сумніву знайте, що ті, хто скористався таємницею, отримали виграш!»

Отже, подібно до цього прикладу, оскільки молоді, які вибрали недозволені розпусні задоволення, подібні до отруєного меду, утрачають віру, яка є білетом на отримання вічної скарбниці та вічного блаженства, то так само, як це виглядає зовні, потрапляють на шибеницю смерті та в безодню вічного мороку могили.

Оскільки час смерті не відомий, то він може прийти в будь-який момент до будь-якої людини, молодої чи старої. Якщо ж людина відмовиться від подібних до отруйного меду гріхів, здобуде віру та буде виконувати її обов’язкові приписи, які є таємницею Корану, то на незвичайній лотереї людських доль вона отримає білет на володіння скарбницею вічного блаженства.

Про це одноголосно повідомляють сто двадцять чотири тисячі пророків (мир їм) та безліч святих людей і праведників (аулія), показуючи знамення цього.

Висновок: молодість пройде. Якщо вона про­йшла в розпусті, то і в цьому світі, і в Ахіраті (Вічному житті) принесе тисячі бід і страждань. Якщо бажаєте зрозуміти, що більшість молодих потрапляє через духовні хвороби, що виникають від надмірностей та марнотратства,  у лікарні, від неприборканості – у тюрми, від духовних томлінь – у пивниці та притони, то запитайте в лікарень, тюрем і кладовищ. Звичайно, від більшості лікарень ви почуєте стогони та зітхання жалю, що йдуть від хвороб, надмірностей і марнотратст­ва молодості. Від в’язниць почуєте жалі молодих, які через розбещеність піддалися покаранню за недоз­волені вчинки. А на цвинтарях ви зрозумієте, що в Потойбічному світі, двері якого зачиняються за тими, хто постійно входить туди,  за спостереженням праведних людей, що володіють здатністю знати стани його мешканців, за свідченням та підтвердженням усіх аулія,  більшість покарань є результатом зловживання молодістю.

Запитайте також у літніх людей і хворих, які складають чималу частину людства. Звичайно ж, в абсолютній більшості вони з жалем скажуть: «О горе нам! Витратили ми молодість на непотрібні, шкідливі речі. Бережіться, не робіть, як ми». Тому що людина через п’ять-десять років задоволень молодості, заборонених Божественними Законами, уже в цьому світі отримає багато років горя та мук, у Потойбічному світі (Берзах) понесе покарання та збиток, а у Вічності (Ахірат) – пекельне покарання в Сакарі. І коли людина буде перебувати в найжалюгіднішому стані, вона не буде заслуговувати ніякого жалю, як сказано в цій фразі:

 اَلرَّاض۪ى بِالضَّرَرِ لَا يُنْظَرُلَهُ

«Не гідний жалю той, хто заподіяв собі шкоду за власним бажанням».

Нехай Усевишній врятує та збереже нас і вас від цієї заманливої смути нашого часу. Амінь!..