Душа людини одна з найбільших таємниць Всесвіту. Аллаг, який створив людину і її душу, знає всі наші бажання, що приховані в людській душі. Не зважаючи на це, Він все ж вирішив довірити людині цей скарб на користування. Але для людини не варто забувати, що душа не є якоюсь матеріальною власністю, що можна легко витрачати впродовж свого існування.

Саід Нурсі у Шостому Слові розповідає історію про двох підданих могутнього правителя, яким він доручив доглядати свою власність (фабрику, різне устаткування, коней і т.д.). На що вони з радістю погодилися. Однак розпочалася війна і правитель вирішив забрати свою власність назад, оскільки вона йому була необхідною для того, щоб перемогти у тій війні. Пообіцявши кожному із них великі багатства, після закінчення війни. Один із підданих погодився на це дуже швидко, а інший – ні. Той що погодився отримав в стократ більше, ніж той що відмовився.

Ця історія є своєрідною алегорією на буття людської душі. Відкрито вказуючи на те, що вона не належить людині. Оскільки після нашої смерті всі душі повертаються до будинку Аллага, того хто їх створив і кому вони насправді належать. Саід Нурсі вказує на декілька переваг для людини, що все ж таки ще за життя наважиться присвятити свою душу для слави Всевишнього. Кожна людина зможе розраховувати, що її тлінна власність зможе існувати вічно. Оскільки у світі Вічності ці дрібні зерна зможуть вирости і дати чудесні плоди. Людина повинна оберігати їх і тримати при собі, навіть коли вона перебуває у місті під назвою Барзах, до Дня Свого Воскресіння.

Друга перевага, того що людина ввірить свою душу Аллагу. Це Його ціна, яку людина отримає після смерті. Тобто Рай. Третя перевага це те, що гідність кожного органу та відчуття зросте у  тисячу раз. Оскільки Аллаг наділив людей здатністю відчувати та сприймати на дотик, завдяки якій вони можуть пізнавати навколишній світ та відрізняти корисне від шкідливого, хороше від поганого.

إِنَّا خَلَقْنَا الْإِنسَانَ مِن نُّطْفَةٍ أَمْشَاجٍ نَّبْتَلِيهِ فَجَعَلْنَاهُ سَمِيعًا بَصِيرًا * إِنَّا هَدَيْنَاهُ السَّبِيلَ إِمَّا شَاكِرًا وَإِمَّا كَفُورًا

«Воістину, Ми створили людину зі змішаної краплі сім’я, випробовуючи її, а потім дарували їй слух і зір. Воістину, Ми повели її шляхом, буде вона вдячною чи невдячною» (Коран, 76:2-3).

Наприклад наш розум це інструмент і якщо людина не присвятить його Всевишньому, а лише власному задоволенню і вигоді, тоді він стане набридливим інструментом, який призведе людську діяльність до поганих наслідків. Або очі, які подібні до вікон через які наша душа споглядає світ. Якщо їх не присвятити спогляданню краси, яку створив Аллаг, тоді вони приведуть людину до споглядання похоті, що забруднює її душу.

Четверта перевага це людське страждання. Якщо людина не покладеться на Аллага, тоді вона буде нести тягар життя у власній душі, а це неможливо. Оскільки без Всевишнього, людська душа не здатна віднайти вихід із земного страждання. І п’ята перевага це поклоніння і прославлення Творця (тасбіхат) винагороджується райськими плодами, які людина потребує завжди.

Саід Нурсі чітко вказує, який шлях для людської душі є вірним і може позбавити її страждання. Кожен із нас повинен покладатися лише на милість Всевишнього і не забувати, що людська душа це не наша власність. Вона дана людині в оренду на деякий час. Вся відповідальність за її використання також лягає на нас. Тому ми всі повинні не забувати про це. Про це нам і розповідає Саід Нурсі у Шостому Слові. Нагадуючи також про те, що окрім п’яти набутків нас може чекати і п’ять втрат, які повністю протилежні тому, що підготував нам Аллаг за вміле зберігання своєї власності. Ми можемо втрати абсолютно все і відправити душу на страждання до Пекла, так і не відчувши милість Всевишнього, яку Він для нас готує після нашої смерті.