Релігія і віра відіграє важливу роль для людини. Релігії дещо відрізняються одні від одної, проте Творець наш один і це нас об’єднує. Доволі часто в мене виникало питання: «Чи є якісь методи для збереження міжконфесійного миру?». Читаючи книгу «Сяєво» двадцяту тему, я віднайшов корисні поради, як можна зберегти мир серед релігій.

В книзі «Сяєво» двадцята тема, друга причина говорить: «…А що стосується людей шляху істини – віруючих, вчених і послідовників таріката, то від того, що вони спираються на істину, і кожен з них самостійно прямує шляхом істини, думаючи лише про свого Творця і сподіваючись на Його допомогу, то вони мають вихідну від цього духовну силу. Коли вони відчувають слабкість, то замість людей звертаються до свого Господа, просячи допомоги у Нього. Через відмінність шляхів вони не відчувають потреби підтримувати інших, не бачать потреби в союзі. А якщо ще є егоїзм і самолюбство, то від того, що така людина вважає себе правим, а представника іншого шляху – неправим, замість згоди і любові між ними виникають розбіжності і суперництво. Людина втрачає щирість, і його служіння позбавляється сенсу.

Таким чином, єдиний спосіб уникнути небезпечних наслідків, до яких призводить ця жахлива причина, – це слідувати дев’яти правилам:

  1. Вести позитивну діяльність, тобто діяти з любові до свого шляху, не сіяти у свої думки ворожість і критику, що виходить з боку інших шляхів.
  2. До якого б шляху не відносилися б мусульмани, прагнути до згоди в колі Ісламу, усвідомлюючи, що є багато спільного, що може стати причиною любові, братерства і згоди.
  3. Виходити з наступного правила совісті: послідовник всякого шляху, що спирається на істину, щоб не зачепити послідовників інших шляхів, може сказати: “Мій шлях істинний (краще)”. Але говорити, натякаючи на хибність інших шляхів: “Тільки мій шлях істинний (кращий)”, – не має права.
  4. Розмірковуючи про те, що єднання з людьми шляху істини є однією з причин Божественної допомоги і однією з основ гідності, наявного в вірі;
  5. і розуміючи, що під час спільних колективних нападів заблудлих людей (які завдяки єднанню мають колективну силу у вигляді могутньої духовної особистості), навіть найсильніше одноосібний опір проти цієї духовної особи приречене на поразку, прагнути до створення духовної особистості на стороні людей шляху істини через їх єднання. Щоб таким чином захистити істину від тієї войовничої духовної особистості, що представляє оману;
  6. і щоб зберегти істину від натиску брехні, необхідно відсторонитися:
  7. від свого нафс і егоїзму, і
  8. від свого невірного розуміння гідності, і
  9. від порожніх почуттів суперництва,

завдяки чому можна отримати щирість по відношенню до Всевишнього і як слід виконувати свій обов’язок. »

(Сяєво – 202)

Щирість наших дій перед Аллахом, любов до Нього і до тих, хто нас оточує – це шлях міжрелігійного і міжкультурного порозуміння. Рядки з Рісале і – Нур чітко показують нам те, що на нашому духовному шляху буде багато перешкод,  та іспитів, як внутрішніх, так і зовнішніх. Егоїзм і самолюбство може стати перешкодою не тільки для порозуміння між людьми, але й для порозуміння з самим собою, ці негативні якості стануть бар’єром для нашого духовного розвитку.  Проте, на мою думку, ми повинні розуміти, що повага і любов один до одного, спільна любов і щирість до нашого Творця – це шлях до порозуміння і миру в наших серцях.